Джерелами конституційного права в Україні вважаються чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові принципи і норми.
До таких актів належать:
1) Конституція України — основне джерело права;
2) конституційні закони — закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції або скасовують її окремі норми;
Правонаступництво — перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта (держави, організації тощо) до іншого.
Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. проголосив Україну правонаступницею УРСР і частково правонаступницею СРСР. Закони та інші нормативні акти УРСР визнавалися чинними, якщо вони не суперечили законам України, прийнятим після проголошення незалежності.
Юридично самостійність України була закріплена Актом проголошення незалежності України, прийнятим Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.
Цим Актом:
1) проголошувалася незалежність України і створення самостійної української держави з офіційною назвою "Україна";
2) територія України визнавалася недоторканою і неподільною;
Закон України "Про економічну самостійність України", прийнятий Верховною Радою Української РСР 3 серпня 1990 p., закріпив право України самостійно визначати стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України, структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання.
Державний суверенітет означає, що влада держави є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які мають місце в межах її кордонів, а також що держава є незалежною і рівноправною у взаємовідносинах з іншими державами.
Правопорушення тісно пов'язані з такими антисоціальними явищами, як алкоголізм, наркоманія і токсикоманія. Поширення останніх у суспільстві майже автоматично призводить до суттєвого зростання кількості правопорушень.
Алкоголізм — це хворобливий стан особи, який характеризується її потягом до спиртних напоїв.
Не всі зовні протиправні діяння в дійсності є такими. Існують обставини, які виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння. У кримінальному та адміністративному праві такими обставинами є необхідна оборона і крайня необхідність.
Конституція України закріплює основи юридичної відповідальності особи.
За Конституцією України:
1) ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;
2) юридична відповідальність особи має індивідуальний характер;