ВСТУП
РОЗДІЛ І. Передумови запровадження та утвердження християнства серед слов’янських народів
1.1. Історія заселення Балканського півострова слов'янами.
1.2. Християнізація слов'янських і неслов'янських народів Європи.
РОЗДІЛ ІІ. Християнізація балканського півострова.
2.1. Утвердження християнства в Болгарії.
2.2. Проблеми християнізації Сербії і Хорватії
2.3. Поширення християнства у Великій Моравії
2.4. Процес християнізації полабських слов'ян
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Ще середньовічні легенди згадували про те, як на території Скифії, тобто на просторах розташованих на північ від Чорного Моря, святі апостоли Андрій та Пилип виконували свою євангельську місію. Подорожі св. Андрія були відображені ще в працях Євсевія з Кесарії в IV віці. Крім того, його діяльність була широко розпропагована середньовічними літописами руських монахів. І хоча ми не можемо до кінця стверджувати їхню незаперечну достовірність, факт інфільтрації (проникнення) християнства на територію Причорномор’я є незаперечним [5, с.35].
Перше підтверджене письмовими джерелами зіткнення слов’ян із християнством відбулося не пізніше, ніж на початку VII століття. У ранньому середньовіччі слов’яни займали великий простір Центральної та Східної Європи. Водночас протягом всього періоду раннього середньовіччя цей регіон Європи знаходився на периферії двох імперій: західної та візантійської. Його мешканці, слов’яни та не слов’яни, що межували з цими цивілізаційними центрами, протягом IX та X століть будували нові державотворення. До цих держав та народів римська та візантійська церкви почали висилати місіонерів. Характерним було те, що християнізація слов’янських народів співпала з періодом суттєвих змін в їхньому суспільно-політичному житі. Здебільшого сама вона спричинилася значною мірою до поставання нових державних організмів у цьому регіоні Європи. Високе сприйняття та засвоєння християнської віри призвело до того, що ці держави стали не тільки об’єктом, але й суб’єктом місіонерської діяльності.
1.Вернадский Т. В. Древняя Русь. Москва, 1996. – 223c.
2.Восточная Европа в древности и средневековье: язычество, христианство, церковь. Москва, 1995. – 325с.
3.Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая Степь. Москва, 1989. – 305с.
4.Дринов М. С. Южные славяне и Византия в X в. Санкт-Петербург, 1875. – 206с.
5.Дринов М. С. Заселение Балканского полуострова славянами. Санкт-Петербург, 1883. – 408с.
6.Истрин В. А. 1100 лет славянской азбуки. Москва, 1988. – 196с.
7.Кобычев В. П. В поисках прародины славян. Москва, 1973. – 298с.
8.Королюк В. Д. Славяне и восточные Романцы в эпоху раннего средневековья. Москва, 1985. – 223с.
9.Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. Москва, 1982. – 465с.
10.Раннефеодальные государства и народности. Южные и западные славяне в VI-XII вв. Москва, 1991. – 286с.
11.Свод древнейших письменных известий о славянах: В 2 т. Москва, 1993. Т. 2. – 364с.
12.Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. Москва, 1979. – 248с.
13.Седов В. В. Восточные славяне в VІ-VІІІ в., Москва, 1982. – 198с.
14.Седов В. В. Славяне в древности. Москва, 1994. – 308с.
15.Славяне на Днепре и Дунае. Киев, 1993. – 268с.
16.Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственний период. Киев, 1990. – 285с.
17.Г. Г. Літаврін, О. В. Рогов та інші "Прийняття християнства народами Центральної і Південно-Східної Європи і хрещення Русі". Москва, "Наука", 1988 р. – 328с.
18.О. Кузьмін "Падіння Перуна, становлення християнства на Русі".. Москва. "Молода гвардія", 1988 р. – 296с.
19."Як була хрещена Русь". Політвидав. 1988. – 164с.
20.Оксана Карліна "Історія середніх віків". Київ, "Генеза", 1998 рік. – 226с.