1.Сутність спілкування, його мета і моральний сенс.
2.Основні типи, принципи та суперечності спілкування.
3.Етикет як морально-естетична культура спілкування.
Список використаної літератури
Людське життя безпосередньо пов'язано із спілкуванням, сфера якого є тим фокусом, де зливаються як вічні, так і що¬хвилинні людські проблеми. Оволодіти наукою і мистецтвом спілкування прагнуть, напевне усі культурні люди. Хоча би підсвідомо, кожна людина мріє про те, щоб завжди вільно по¬чуватися як з «ближнім», так і з «стороннім», бути завжди ба¬жаною, справляти приємне враження, приносити радість собі й оточуючим.
Успіх чи неуспіх у стосунках супроводжує нас від наро¬дження до самої смерті. На роботі, крім професійної май¬стерності, величезне значення має вміння (чи невміння) вста¬новлювати й підтримувати добрі стосунки з людьми. Те саме можна сказати і про взаємини з протилежною статтю. Також у ставленні до друзів, колективу, суспільства в цілому.
Скількох непотрібних сварок, нарікань, конфліктів можна було б уникнути, якби люди знали і вміли формувати високу культуру стосунків! У наш час формування культури спілку¬вання передбачає перш за все оволодіння знаннями про ос¬новні закономірності процесу спілкування, уміння аналізува¬ти хід і результати спілкування з точки зору його моральної наповненості і ділової ефективності, розуміння механізмів взаємодії між людьми.
Важливим залишається і знання конкретних норм і пра¬вил, які регулюють спілкування між людьми, в даному випад¬ку, етикету. Практичне ж оволодіння культурою спілкування передбачає формування певних якостей особистості — кому¬нікативних здібностей, тобто здібностей до спілкування.
Спілкування — особлива форма людської взаємодії і міжособистісних взаємин, комунікативна діяльність.
Люди не можуть нормально жити, обмінюватися досві¬дом, трудовими і побутовими навичками, не контактуючи один з одним і не впливаючи один на одного (прямо чи опо¬середковано). Без спілкування не може відбуватися повноцін-ний розвиток людини як особистості і суб'єкта діяльності. Міжособове спілкування становить собою персоніфіковану форму суспільних відносин.
За своєю природою спілкування — соціально-психологіч¬не явище. Як показали соціально-психологічні дослідження, основні психічні здібності, властивості, якості і характеристи¬ки особи, форми її поведінки й діяльності формуються в про¬цесі спілкування з іншими людьми.
1.Етика: Навч. посіб. / В.О.Лозовой таін. -К., 2004.
2.Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. - К., 2002.
3.Мовчан В.С. Історія і теорія етики. Курс лекцій. - Львів, 2005.
4.Татаркевич В. О счастье и совершенстве человека. - М., 1981.
5.Тофтул М.Г. Етика. - К., 2005.
6.Зтика и зстетика: Учебное пособие для самостоятельного изучения дисциплиньї. -Харьков, 2004.