1. Поява та розвиток періодичної преси в Італії
2. Українські ЗМІ в Італії
Література
Римська культура (753 р. до н.е. - рік заснування Риму) сприймалася як цивілізація індивідуальностей (6, с. 274). Це, в свою чергу, зумовлює приоритет писемної культури. Звідси жанрове розмаїття історичних записів (скрижалі,фасти,анали,"Ефемеріди"), активний розвиток літературно-публіцистичних форм (памфлет, сатира). Змінюються форми передачі побутової та офіційної інформації. Особливу увагу треба приділити римським афішам. "Corpus inscriptionum Latinarum" налічує 120 тисяч надписів( докл. див. 8).
Ці засоби інформування були достатніми для жителів Риму. Але ж велика територія Римської імперії вимагала нових форм комунікації. Функції інформаторів, як свідчать історичні документи, виконували довірені особи, абож operarii. Такі приватні інформатори-репортери стежили за громадським життям і складали донесіння патрону. Оскільки це були восновному декласовані елементи абож вільновідпущені раби, (а царина їх інтересів - чутки, скандали, плітки) - то ж професія не викликала особливої поваги. Інформаторів називали ремісниками, compilatio (крадіжник, плагіатор).
1. Кнабе Г.С. Двуединство культуры//Г.С.Кнабе Материалы к
лекциям по общей теории культуры и культуре античного Рима. М., 1994. С. 17-25.
2.Федченко П.М. Преса та її попередники К., 1969. 3. Гаспаров М.Л. Цицерон и античная риторика //Цицерон Марк
Туллий. Три трактата об ораторском искусстве. М., 1994.
4. Корнилова Е.Н. Риторика - искусство убеждать. Уч. пособие.
М., 1998. 208 с.
5. Аверинцев С.Н. Поэтика ренневизантийской литературы. М., 1977. 320 с.
6. Курганов Э. Анекдот как жанр. СПб., 1997. 123с.
7. Зелинский Ф.Ф. История античной культуры . СПб., 1995. 380 с.