Монополія — це складовий компонент механізму ринкової економіки. Монополія є економічним результатом концентрації та централізації виробництва і капіталу, що виростає із конкуренції. Проте у більшості країн світу діє законодавство щодо регулювання діяльності монополій або запобігання їх утворення, у зв’язку з тим, що з погляду виникнення застійних явищ у соціально-економічному житті, будь-яка монополія є загрозливою. Але ефективність дії такого законодавства значною мірою залежить від осмислення понять монополії та причин виникнення стану монополії при його розробленні.
Сутність монополізму полягає у нав’язуванні господарюючими суб’єктами, які сконцентрували у своїх руках велику власність та економічну владу на ринку, власних інтересів контрагентам і суспільству, в ігноруванні їх інтересів і потреб.
Монополіст може скористатися перевагами свого контролю над ціною, проте ціна та кількість, які максимізують прибуток, певним чином відрізняються від тих, що переважають на ринку з конкуренцією.
Ціна на товар, яку пропонує монополіст буде вищою за кількість товару, яку він пропонує, та за граничні витрати, порівняно з ринком із конкуренцією. І, в результаті, це накладає на суспільство додаткові витрати, тому що товар купує менше споживачів, а ті, що купують, платять за нього більше. Тому антитрестові закони і забороняють фірмам монополізувати більшість ринків.
Монопольна влада – це форма влади над ринком, яка означає спроможність продавця впливати на ціну товару. Оскільки на більшості світових ринків продавці мають принаймні деяку владу на ринку, спочатку потрібно зрозуміти механізм дії влади над ринком та її значення для фірм і споживачів.